Про спрощену модель обертання Землі навколо власної осі
(Остаф І.Ю.)
Погляньмо на обертання Землі навколо Сонця збоку:
Рис.1.
Земля нахилена під кутом до площини обертання навколо Сонця
У т.N (рис.1) при обертанні землі навколо власної осі, день не наступає. На північному
полюсі у цей час (декілька місяців) немає світла. У північній
півкулі Землі - зима. На південному
полюсі (S) у цей час (декілька місяців) немає ночі. У південній
півкулі Землі - літо. Завдяки нахилу до площини обертання навколо Сонця, на планеті змінюються пори року, і (з плином одного року) чим ближче до літа, тим сонце на небі вище над горизонтом (сонячні промені падають на поверхню Землі під прямішими кутами, від чого поверхня Землі все більше нагрівається), і після дня літнього сонцестояння сонце починає опускатися все нижче над горизонтом (сонячні промені падають на поверхню Землі під гострішими кутами, від чого поверхня Землі все менше і менше нагрівається).
Далі в основному тексті йтиметься про спрощену модель, ніби Земля не нахилена під кутом до горизонту. Фактично усі висловлювання "Земля "дивиться" на Сонце горою Говерлою", потрібно було б замінити на такі: "Земля "дивиться" на Сонце
проекцією гори на площину екліптики" (рис.2), але це не є суттєво для основного змісту статті, бо стрілочкою (горою) ми відраховуватимемо оберти навколо осі, адже і по стрілочці-горі, і по стрілочці-проекції-гори відраховується одинакова к-сть обертів.
Рис.2.